«Сім років у Тибеті»

Автобіографічна книга австрійського альпініста, члена нацистської партії Генріха Харрера розповідає про його життя в країні, куди вхід іноземцям украй обмежений. Він потрапив до Тибету, втікши з концентраційного британського табору, і його спогади послужили основою скандально відомого фільму культового режисера Жана Жака Анно за участю зірки Голлівуду Бреда Пітта. Фільм дуже слабкий, та мало що передає з життя в порівнянні з книгою.

Цікаво те, що книга є документальною і написана за реальними подіями автором книги в далекі 40-і – 50-ті, які він прожив у Тибеті.

Прочитавши цю книгу, ніби справді побував у Тебеті, прогулювався вулицями столиць Лхаси і був особисто знайомий з XIV Далай Ламою. Переходив перевали та гори, бачив Кайлаш та Гімалаї. Так само куштував на смак скромну та багату їжу місцевих жителів. І дихав повітрям столиці буддизму та відвідував храми ченців.

“Не можна нав’язувати народу нововведення, які не відповідають його рівню розвитку. У Тибеті є чудова приказка: «На п’ятий поверх Потали не зійти, минаючи перший». Хіба культура Тибету і спосіб життя не врівноважують відсутності деяких технічних досягнень? Де в західному світі можна зустріти Таку щиру ввічливість?Тут люди ніколи не втрачають обличчя, ніколи не грубять.Навіть політичні вороги спілкуються один з одним шанобливо та ввічливо, дружньо вітають одна одну, зустрівши на вулиці.Знатні жінки вишукані та елегантні, вони підбирають собі вбрання та прикраси з бездоганним смаком і чудово вміють приймати гостей.”