Жовква — місто в Україні з населенням 13 тисяч мешканців у північній частині Львівського району, центр громади. Поселення засноване у 1368 році. Міські права отримало 1603 року. Відоме як місто ремісників. У XVII столітті Жовква була резиденцією короля Речі Посполитої Яна III Собеського. Наприкінці XVII — на початку XVIII століть славилася художня школа і школа різьблення по дереву.

За одною з версій, місто назване на честь белзького воєводи Станіслава Жолкевського-молодшого, якій колись володів ціми землями.

Жовківський Замок

З’явився він між 16 та 17 століттями. В цю фортецю ще приїжджав Богдан Хмельницький. Це видатна пам’ятка архітектури, яку треба подивитись в першу чергу. Велика перевага, що всі цікаві місця Жовкни знаходять поруч й для того, щоб все оглянути не збабиться багато часу.

Жовківський замок — це пам’ятка архітектури епохи ренесансу. Як оборонна споруда побудований на замовлення Станіслава Жолкевського в 1594-1606 рр. Власник запланував, що замок матиме чотири будинки, які спеціальними галереями сполучені з чотирма вежами.
У плані замок зберігав форму оборонного двору: у головному крилі були розміщені житлові приміщення, у бічних — господарські споруди, фронтове крило мало суто оборонний характер.
Замок будували під керівництвом Павла Щасливого, після смерті якого, вірогідно, архітектором був Павло Римлянин. Інші відомі архітектори — Амвросій Прихильний і Петро Бебер.

У 1610 р. замок був заселений і одразу став осередком господарського, політичного, культурного життя міста, надійно захищаючи місцевих жителів від татарських нападів.

Наприкінці XVII ст. замок був улюбленою резиденцією польського короля Яна ІІІ Собеського. Це був період найбільшого розквіту будівлі.

Сучасного вигляду споруда набула внаслідок багатьох перебудов. Нині замок реконструюють, проте для огляду відкрита його частина — внутрішнє подвір’я та музей.

Адреса: м. Жовква, пл. Вічева, 2
GPS: N 50.054755 E 23.969398

Ратуша

Стара ратуша авторства П.Бебера, яка розташовувалась в центрі ринкової площі,  була розібрана після пожежі у XІХ столітті. 

Нову ратушу було зведено поруч з замком на реконструйованих середньовічних казематах XVIII століття. Її побудовано за проектом Б. Віктора у 1926-1932 роках. Від казематів збереглися фундаменти, підвали, кам’яна кладка західної стіни з бійницями. Головний фасад ратуші акцентовано триарковим  портиком на масивних стовпах. Другий ярус будівлі декорований модерними фігурної форми пілястрами в між віконних простінках, вікна обрамовані. Годинникову вежу декоровано двома балконами і завершено бароковою банею. Годинник модернізований в 90-х роках. Стиль будівлі – модерн. В ратуші розташована Жовківська міська рада.

Василіанський монастир

Комплекс Василіанського монастиря розташований у місті Жовква на Львівщині. Головний храм святині – церква Пресвятого Серця Господнього – відомий своїм стінописом, що поєднує біблійні мотиви з національно-історичними. З кінця 19 століття при монастирі функціонує одна з найбільших в Україні друкарень, у якій виходили книжки Симона Петлюри, Андрея Шептицького та інших культурних і громадських діячів.

Історія Василіанського монастиря Василіанський монастир виник на місці дерев’яної церкви Різдва Христового, збудованій тут ще до заснування Жовкви. 1612 року коронний гетьман Станіслав Жолкевський наказав замість старого храму звести новий. 1680 року при церкві створили монастир чину отців-василіан. Василіанський монастир став центром релігії та культури в Галичині. 1895 року тут заснували друкарню, яка із перервами під час Першої та Другої світової воєн та радянської окупації працює й досі.

На початку 20 століття храм перебудували за проектом Едгара Ковача: він став більшим за розміром та набув рис еклектизму. Того ж року церкву освятили на честь Серця Господнього. У 1918–1919 роках монастир захопили поляки, його багатства розграбували, а отців-василіан вислали в табори.

Радянська влада у 40-вих роках закрила монастир, і довгий час його приміщення слугувало катівнею НКВС. Греко-католицькій громаді храм та монастир Різдва Христового повернули 1989 року. На той момент він був у занедбаному і частково зруйнованому стані, тож громада взялася за реставрацію.

Сьогодні монастир є і туристичним центром, який приваблює відвідувачів незвичним стінописом, і місцем паломництва. Сюди прибувають сотні вірян для поклоніння мощам святого Партенія.

З 1990 р. церква є діючим храмом української греко-католицької церкви.

Цікаві факти

• Жовкву збудували як ренесансне «ідеальне» місто, у якому усі головні будівлі розміщено відповідно до органів людського тіла. Церква Різдва Христового разом із костелом Лаврентія утворювали серце. Як і серце людини, серце Жовкви складається із двох половинок, що підкреслює єдність греко-католицького та римо-католицього обрядів.
• Багато дослідників припускають, що у церкві Різдва Христового, ще до заснування монастиря, було хрещено Богдана Хмельницького, а згодом він навчався у школі при ній. Довести це поки що неможливо через брак документів того часу.
• 2002 року, під час ремонту в келіях і коридорах монастиря, його ченці виявили понад 200 скелетів, серед них 45 дитячих. Експертиза довела, що вони належать людям, закатованим радянською владою в післявоєнний час, коли у храмі діяла катівня.

Адреса: м. Жовква, вул. Василiанська, 4-8
GPS: N 50.057029 E 23.96995

Синагога

Жовківська синагога – пам’ятка архітектури, історії та культури в місті Жовква. Одна з найбільших синагог у Європі. Синагогу почали будувати в 1692 під керівництвом королівського архітектора Петра Бебера (Piotr Beber; XVII ст. у Вроцлаві – 1711). Будівництво було завершено в 1698.
В червні 1941 синагогу було підірвано, внаслідок чого зруйнувалися перекриття та інтер’єр.
У 1955-1956 рр. її було частково відновлено

Року 1963 частково відновлену синагогу внесли до національного Реєстру пам’яток архітектури (ох. № 389). Не зважаючи на отриманий статус будівлю використовували як склад. Разом з тим постало питання про її фахову реставрацію.

1970 року були виконані попередні дослідження (арх. Ігор Старосольський, мистецтвознавець Софія Бокало), на чому й зупинились.

1980 року в Інституті Укрзахідпроектреставрація (Львів) розробили проєктні пропозиції з реставрації та пристосування синагоги під музей. Однак цей проєкт залишився на папері.

1994 групою архітекторів на чолі з І. Максим’юком було проведено обстеження та архітектурні обміри синагоги. Жовківська оборонна синагога занесена до списку Нью-Йоркського фонду світових пам’яток «100 пам’яток світу, які знаходяться в загрозливому стані», внаслідок чого в

2000 почалася реставрація…

2007 головну брилу синагоги вкрили мідною бляхою.

У 2012 Національний банк України ввів у обіг пам’ятні монети номіналами у 5 та 10 гривень “Синагога у Жовкві” серії “Пам’ятки архітектури України”.

На стан на 2013 рік будівля в аварійному стані. Реставраційні роботи не проводяться…

У майбутньому тут планується відкриття Єврейського центру Галичини. Жовківська синагога відома також завдяки наслідуванням: зокрема, синагоги «Жовківського типу» є в Тель-Авіві.

Адреса: м. Жовква, вул. Запорізька
GPS: N 50.057294 E 23.972596

Домініканський монастир

Цей собор звели в середині сімнадцятого століття у стилі раннього бароко. Сьогодні його називають храмом Святого Іосафата. Історичні діячі вважають, що зразком для архітектури та дизайну цієї будівлі був храм в місті Неаполь в Італії.

Мурований костел монастиря збудували на місці цвинтарної каплиці Діви Марії протягом 1653-1655 років на кошти Теофіли Собеської як усипальницю для її сина Марка Собеського – брата польського короля Яна III Собеського. Згодом тут було поховано і саму Софію Теофілу Даниловичівну Собеську. Костел у плані хрестовий, тринавний. Разом із костелом було закладено дерев’яний монастир оо. Домініканів. Будівництво мурованого монастиря розпочалося 1751 року.

Монастир межував із оборонними мурами міста. На його території збереглися залишки монастирського саду, фрагменти цоколя дзвіниці 1873 року, а також найбільші фрагменти колишніх міських фортифікацій Жовкви. У 1903-1927 роках інтер’єр костьолу було розписано малярем К. Політинським.

Перед Другою світовою війною в соборі перебувала чудотворна ікона Богородиці, яка нині зберігається у Варшаві. Від давньої оздоби храму майже нічого не залишилось. В інтер’єрі храму збереглися надгробки Теофіли та Марка Собеських, які відреставровані за кошти польських колег.

Сьогодні це храм Святого великомученика Йосафата (Української Греко-Католицької Церкви), а в монастирі міститься Жовківсько-Сокальське єпархіальне управління УГКЦ.

Адреса: м. Жовква, вул. Львівська, 5
GPS: N 50.056471 E 23.974168

Площа Вічова

Це головна площа міста Жовква. Одне з улюблених місць закоханих, тут завжди проходять побачення, сімейні прогулянки колоритними вуличками, де можна випити чашку кави, посидіти на історичних лавочках та насолодитись неймовірними пейзажами.

Загальне планування та проекти основних будівель розробив архітектор італійського походження Павло Щасливий. Серед них домінують Жовківський замок та костел Святого Лаврентія. У замковий парк ведуть Звіринецька брама (XVII століття). Між замком та Глинською брамою височить ратуша (XVII-XX століття). На північно-західній стороні розташований василіанський монастир Різдва Христового (XVII століття). Площа оточена ренесансними будинками з аркадними галереями, в яких розташовані кафе та магазини.

Це є не середньовічна, а ренесансна площа з іншим принципом планування. На нашу площу виходить один з фасадів замку, костел і дві міські брами. По-друге, тут збереглась щільна житлова забудова XVII-XVIII ст.. Крім Жовкви цим може похвалитись лише Львів. Серед ренесансних кам’яниць на площі особливо виділяються будинки з аркадними галереями у нижньому ярусі – “підсіннями”. Такі галереї зазвичай облаштовували в палацах Середземномор’я, вони служили для прогулянок і захищали від дощу та спеки. За задумом вчених Ренесансу такі галереї мали бути по цілому місті. На практиці їх швидко пристосували для торгівлі, і саме в якості торгівельних рядів такі підсіння розповсю- дились по цілій Європі, від берегів Атлантики до берегів Уралу. В Україні такі галереї можна побачити в Києві та Новгороді Сіверському, у вірменському кварталі у Львові, але найдавніші – в Жовкві.

Ще одна унікальна риса нашої площі – стовп ганьби, до якого ставили дрібних злочинців (крадіїв, повій, богохульників). В архівах збереглося кілька історій щодо наказання жовківчан біля цього столбу. Стовп це розібрали у ХІХ ст., коли традиція громадських покарань відійшла у минуле. Фундамент від столбу знайшли у 2003 р., неподалік від місця, де стояв пам’ятник.

З 1994 року центральна частина міста має статус історико-архітектурного заповідника, продовжуються реставраційні роботи.

Звіринецька брама

Отримала назву від звіринця, закладеного поблизу замку Жолкевськими. Це – єдина з міських брам Жовкви, що дійшла до наших часів в автентичному стані. У верхньому її ярусі було влаштовано приміщення для варти.

Реконструйована кілька разів – спочатку наприкінці 18 ст. в зв’язку з втратою оборонними спорудами міста міліарних функцій, та на початку 20 ст. Остаточно набула класицистичних рис. Розмір пам’ятки – 9,5х7,5 метрів, споруджена з цегли, з центральним арковим проїздом. Брама декорована рустами, тимпанами, акротеріями. Вхід до надбрамного приміщення –  по дерев’яних сходах з галереї при  оборонному мурі.

Пройшла декілька реконструкцій спочатку в кінці 18 століття, а потім на початку 20. Сьогодні у місті – це єдина визначна пам’ятка, яка дійшла до наших часів в автентичному вигляді.

Сьогодні не використовується.

Глинська брама

Дана споруда у стародавні часи вважалась головними воротами міста. Вона знаходиться у західній частині міста та поєднує між собою Ратуш та храм Святого Лаврентія. У 1964 році для проїзду військової техніки радянське командування розібрало її.

Арка Глинської брами, що розташована в західній частині п’ятикутника оборонного периметра Жовкви, є логічним ланцюгом між будівлею міської ратуші і костелом святого Лаврентія. Браму завершено фронтонами, на яких зображено із заходу герб Станіслава Жолкєвського – «Любич», із сходу герб короля Яна III Собєського – «Яніна» та акротеріями у вигляді кам’яних погрудь лицарів у шоломах. Головні ворота міста відразу ж після завершення будівництва отримали хрещення,  коли стали тріумфальною аркою, через яку в 1611 році проїхав кортеж переможця Московії гетьмана Жолкевського. У 1964 році цю браму було розібрано радянськими військами, оскільки вона заважала проїзду військової техніки.

Але вже у 1990 році вона була повністю відновлена.

Колишнє єврейське кладовище

Засноване наприкінці XVII ст. Найстаріша мацева, збережена на цвинтарі до війни, стояла над могилою Іцхака, сина Аврама (пом. 1610 р.). Останні поховання було здійснено у 1943 р.

У 1854 р. площа кладовища складала 3,2 га. Цвинтар був оточений оригінальним муром у стилі бароко. З внутрішнього боку у цвинтарний мур було вбудовано декілька мацев, можливо на початку 1941 року.

Під час німецької окупації надмогильні плити було розібрано — їх використовували для вимощення доріг. Остаточно єврейський цвинтар було зруйновано у 1970 р., а на його місці влаштовано великий місцевий ринок.

Довкола частини ринку збереглись фрагменти огорожі, а у південно-східній частині, біля входу, можна знайти охель місцевого цадика (каплиця духовного провідника), юдейського теолога Олександра Сендера Шора (пом. 1737 р.) та фрагменти мацев, вмуровані в огорожу.

Адреса: м. Жовква, вул Т. Шевченка, 9

GPS:  N 50.059428  E 23.968819

Друкарня

У 1690 р. король Ян Собеський дав дозвіл на відкриття у Жовкві єврейської друкарні. Її засновником став Урі Файвуш бен Аарон га-Леві (1625–1715) з Амстердама, який перед тим упродовж багатьох років експортував книжки до Речі Посполитої. Він же був відомий як видавець однієї з перших газет мовою їдиш «Dinstagisze un Frajtogisze Kurant» (Четвергові та п’ятничні куранти). У 1692 р. Урі Файвуш видав у жовківській друкарні першу книгу. У 1705 р. повернувся в Амстердам, а видавництвом продовжили займатись його внуки – Арон та Гершон. Через обмеження, накладені наприкінці XVII ст. на видавців єврейських книг Сеймом чотирьох земель, протягом майже 80 років Жовква була єдиним у Речі Посполитій центром єврейського друкарства. Ця ситуація змінилася лише після ліквідації Сейму чотирьох земель у 1764 році. Єврейська друкарня у Жовкві славилася на увесь світ, а місто стало третім осередком єврейського друкарства у Речі Посполитій (після закритих раніше друкарень у Любліні та Кракові). Тут виходила традиційна релігійна література та теологічні диспути авторів, котрі надсилали свої праці з різних країн. Нащадки Урі Файвуша (які мали прізвища Мадфес, Манн, Леттеріс, Меїргоффер) володіли жовківською друкарнею до кінця XVIII століття. Дім Урі Файвуша, в якому діяла друкарня, знаходиться на ринку (Вічева площа, 7).

Монастир Феліціянок

На так званому Львівському передмісті Софія Даниловичова в 1627 році заклала невеличкий шпиталь з каплицею св. Лазаря. Після знищень на початку XVIII століття, в 1735 році був закінчений новий мурований шпиталь і костел, який відбудував Якуб Собєський. Пізніше,  в 1873 році цей комплекс передано феліціянткам, що  приїхали  з Кракова, які після проведених ремонтів і розбудові організували там жіночу школу з інтернатом, а також шпиталь для невиліковно хворих.

Свій будинок феліціянтки збудували в 1910 році. Будинок двоповерховий з підвальними приміщеннями під усією спорудою, прямокутний в плані, вкритий двосхилим дахом, викладений з цегли. У підвальних приміщеннях перекриття цегляне по металевих двотаврах типу «кляйне». Планувальне рішення будинку – наскрізний коридор з півдня на північ, по обидві сторони якого розміщуються колишні келії. Сходова клітка прямокутна в плані, розміщена в південно-західній частині будинку, сходи дерев’яні з точеним дерев’яним огородженням.

Головний фасад вирішено лаконічно в стилі необароко. Перший поверх головного фасаду має рустовану поверхню, на якій рівномірно, розміщені вікна з профільованим обрамленням, вікно по центральній осі закладене. Вікна 2-го поверху з профільованими обрамленнями розміщені рівномірно, фасад акцентовано нішею-капличкою.

Сьогодні це приміщення використовується школою мистецтв.

Міські фортифікації

Фортифікації Жовкви почали закладати одночасно з містом 1594 року, ймовірно, за планом Павла Щасливого. На планувальну структуру міста вплинули ренесансні будівельні теорії «ідеального міста» та рельєф місцевості по типу нерегулярного семикутника з прилеглим із заходу замком. Цегляний мур навколо Жовкви з’являється близько 1600 р., а зведення семи веж і мурів з бойовою дерев’яною галереєю завершили до 1621 р. У мурах було чотири міські брами — Львівська, Глинська (Краківська), Жидівська (Туринецька), Звіринецька, у якій розташовулась катівня. У брамах розміщувались механізми звідних частин мостів. Через зрослу турецьку загрозу навколо Жовкви почали насипати земляні бастіонні укріплення. Перед міськими брамами насипали равеліни. Перед лінією земляних укріплень розміщувався рів, наповнений водою.

Фортифікації Жовкви втратили своє значення в кінці XVIII ст.

Сьогодні з міських фортифікацій збереглися мiськi мури з баштами (1613-1621 рр.), Звiринецька та Глинська брами (XVII ст.) на пл. Вiчевій.

Адреса: м. Жовква, пл. Вічева

GPS:  N 50.05469  E 23.97045

Жовкла – це відмінна знахідка для туристів. Їхати сюди краще весною або влітку для того, щоб насолодитись неймовірною архітектурою та надзвичайними пейзажами.