Справжньою скарбницею для шанувальників замкового туризму є Тернопільська область. Саме тут можна відшукати більше 30 збережених середньовічних замків і замкових руїн різного ступеня збереження – більше, ніж в будь-якій іншій області України.

Деякі з них входять до складу Національного заповідника “Замки Тернопілля”, інші поки що залишаються без належного нагляду, але в кожному можна доторкнутися до історії, насолодитися красивими краєвидами і почути таємничі легенди. Про те, в якому із замків зупинялися Тарас Шевченко і Оноре де Бальзак, в якому колодязі можуть зберігатися скарби, а де й досі живуть люди, читайте в нашому матеріалі.

1. Збаразький замок

Візитівка міста Збараж та справжня архітектурна перлина Тернопільщини – Збаразький замок. Побудований він був у 1626-1631 роках за проектом відомого італійського архітектора Вінченцо Скамоцці. Протягом століть замок слугував резиденцією литовським князям і польським шляхтичам та чудово зберігся до наших днів. Окрім двоповерхового палацу в ренесансному стилі, оточеного казематовими валами з бастіонами, збереглися в’їзна вежа та облоговий колодязь завглибшки 70 метрів. Історія замку непроста: в один час він витримав семиденну облогу військ Богдана Хмельницького, в інший – був захоплений гайдамаками, а ще пізніше магнати Потоцькі перетворили військову твердиню в палацову садибу. Відвідували замок такі відомі діячі, як гетьман Іван Мазепа і цар Петро I. У 1994 році Збаразький замок отримав статус історико-архітектурного заповідника, а пізніше став “штаб-квартирою” Національного заповідника “Замки Тернопілля”. На початку травня в рамках відкриття туристичного сезону щороку проходить Свято Збаразького замку з лицарськими турнірами.

Вхідний квиток у замок – 40 гривень для дорослих, 25 гривень для студентів, 15 гривень для школярів, екскурсія – 100 гривень (для групи до 10 осіб)
Адреса: Тернопільська область, місто Збараж, вулиця Богдана Хмельницького

2. Палац Вишневецьких

Розкішний палацово-парковий комплекс, відомий як Волинський Версаль, розташований на мальовничих берегах річки Горинь в селищі Вишнівець. Над спорудою замку працювали українські, польські та французькі архітектори протягом 30 років. Кілька століть він слугував родовим гніздом могутнього роду князів Вишневецьких. Перший поверх палацу прикрашав 80-метровий дзеркальний зал, який є точною копією дзеркального залу Версаля, а до річки від замку спускалися три каскади красивих садів. Після Вишневецьких маєток перейшов до Мнішеків, які перетворили палац у магнатську резиденцію в стилі пізнього рококо з великою картинною галереєю. У різні періоди тут бували такі відомі особистості, як Тарас Шевченко, Петро I, Іван Мазепа, Оноре де Бальзак. Саме Бальзак під час одного зі своїх приїздів назвав палац малим Версалем. З 2005 року палацово-парковий комплекс став частиною Національного заповідника “Замки Тернопілля”, а влітку 2018 року тут відкрили відреставрований Дзеркальний зал.

Вхідний квиток на територію комплексу – 30 гривень для дорослих, 25 гривень для студентів та 15 гривень для школярів, екскурсія – 100 гривень (для групи до 10 осіб)
Адреса: Тернопільська область, Збаразький район, селище Вишнівець, вулиця Замкова,

3. Кременецький замок

Кам’яні руїни, розташовані на горі Бона у Кременці, колись були неприступною фортецею. Виник замок на місці давньоруського городища ще в XII столітті, в XV був укріплений оборонними стінами. Розквіт фортеці пов’язаний з ім’ям неаполітанської принцеси Бони, відомої надзвичайною жорстокістю. Коли вона була дружиною польського короля, отримала замок в подарунок і зміцнила його. Крім самого палацу, на замковому дворі розміщувалися казарми, пороховий льох, облоговий колодязь. Зруйнований палац був під час штурму козацьким загоном в 1648 році. До наших днів збереглися лише частина оборонних стін і квадратна башта з арковими готичними воротами. З замком пов’язано чимало легенд, одна з яких говорить про скарби королеви Бони, заховані на дні закинутого колодязя.

Вхідний квиток на замкову гору – від 10 гривень для дорослих, від 5 гривень для студентів, від 2 гривень для дітей.
Адреса: Тернопільська область, місто Кременець

4. Бережанський замок

Ще одні руїни оборонного замку можна знайти в місті Бережани. Ця колись неприступна фортеця є одним із кращих зразків української оборонної архітектури епохи ренесансу. Споруджена резиденція була італійськими та українськими майстрами. Крім замкових руїн, на території знаходиться Троїцький костел з двома каплицями. Також серед зелених насаджень замкового двору можна побачити мініатюрний макет фортеці в тому вигляді, який вона повинна мати після реконструкції. З 2002 року комплекс споруд Бережан, у тому числі й замок, отримав статус державного історико-архітектурного заповідника. Серед нечисленних експозицій на території замку можна побачити транспортні засоби, які свідчать про еволюцію розвитку транспорту, починаючи з селянського возу й до автомобіля часів Другої світової війни…

Вхід на територію замку – 15 гривень для дорослих, 5 гривень для дітей.
Адреса: Тернопільська область, місто Бережани, вулиця Франка

5. Бучацький замок

У центрі невеликого міста Бучач, на високому пагорбі височіють руїни Бучацького замку. Перші згадки про фортецю датуються XIV століттям. Спочатку він слугував резиденцією князів Бучацьких, а на початку XVII століття перейшов у володіння Потоцьких. За свою довгу історію замок витримав чимало штурмів і облог, неодноразово руйнувався і відбудовувався заново. У 1648 році фортецю намагалося захопити козацьке військо, ще пізніше невдало облягали татари. Тільки в 1672 році турецька армія змогла захопити місто, і замок був зруйнований. З XIX століття він остаточно втратив своє оборонне значення і практично повністю був розібраний на будматеріали. До наших днів збереглися лише фрагменти стін колишнього палацу, оборонна стіна з бійницями і східна бастея. Бонусом для туристів є красивий краєвид, що відкривається з замкового пагорба.

Вхід на територію
Адреса: Тернопільська область, місто Бучач, вулиця Замкова

6. Язловецький замок

Перші згадки про один із найстаріших замків Тернопільщини, відомий як “Ключ Поділля”, належать до XIV сторіччя. На момент зведення його власниками були українські магнати Бучацькі-Язловецькі. Свого часу замок був найважливішою фортифікаційною спорудою східної частини Речі Посполитої. Фортеця була зведена в місці, оточеному звивистою річкою, що було ще однією перевагою під час безлічі невдалих облог. Потрапити всередину можна було тільки через підвісний міст. Однак в 1975 році фортеця втратила свою оборонну міць і була взята турками. На території замку був побудований житловий палац із садом, в якому пізніше розмістився монастир Сестер Непорочниць, який діє і зараз. Черниці гостинно приймають паломників і звичайних туристів – при монастирі є трапезна і кімнати для приїжджих. Оборонною частиною замку завідує заповідник “Замки Тернопілля”, вхід у внутрішні приміщення обмежений.

Вхід безкоштовний
Адреса: Тернопільська область, Бучацький район, село Язловець

7. Скалатський замок

Непогано зберігся Скалатський замок, що був закладений в 1630 році. Це була споруда оборонного типу, що призначалася для захисту кордонів Речі Посполитої від нападів турків і татар. Зовні комплекс оточували шестиметрові стіни завтовшки до двох метрів, а по кутах височіли п’ятиповерхові вежі з бійницями. Постраждав замок під час Визвольної війни, а після польсько-турецької війни фортеця зовсім втратила оборонне значення. У XVIII столітті Скалатський замок відродився як парадна магнатська резиденція, в цей самий час був побудований двоповерховий палацовий комплекс. До наших днів збереглися кутові вежі та частина оборонних стін. Заповідник “Замки Тернопільщини” відкрив у двох баштах музейну експозицію, де можна побачити середньовічну зброю і дерев’яні скульптури.

Вхід в замок – 15 гривень для дорослих, 8 гривень для дітей і студентів, екскурсія – 60 гривень.
Адреса: Тернопільська область, Підволочиський район, місто Скалат

8. Теребовлянський замок

Руїни замку заховані за верхівками дерев на горі в північно-західній частині Теребовлі. Перші згадки про замок датуються IX-X століттями, коли Теребовлею володів князь Василько Ростиславич. За свою довгу історію фортеця пережила безліч турецьких набігів і штурмів. Під час останньої татарської облоги в 1687 році замок був спалений і після цього не відновлювався. Після останньої перебудови в 1631 році фортеця набула неправильної форми, вона складалася з трьох веж, оборонних стін, ровів і валів. Руїни цих веж і стін потрапили під охорону заповідника “Замки Тернопілля”. Найкраще збереглася овальна вежа, з якої відкривається гарний краєвид на Теребовлю. У решті стін замку можна побачити пам’ятні таблички з іменами меценатів.

Вхід на територію – 15 гривень для дорослих, 8 гривень для дітей і студентів, екскурсія – 60 гривень.
Адреса: Тернопільська область, місто Теребовля, вулиця Підзамче

9. Микулинецький замок

Замок у Микулинцях був закладений ще в 1550 році та слугував оборонною твердинею князів Сенявських. Кілька разів замок перебудовували і розширювали, в різні часи його власниками були Любомирські, Мнішеки, Потоцькі. За довгу історію він також переживав облоги та війни, в XIX столітті в його стінах працювала суконна фабрика. З чотирьох кутових веж до нашого часу збереглося дві, також у внутрішньому дворі збереглася частина господарських і житлових будівель. Але найцікавіше в замку те, що до сьогоднішнього дня він є житловим середньовічним замком, – єдиним в Україні. На початку XX століття замок належав графині Юзефі Рей, тоді в ньому оселилася її служниця. Сьогодні власницею житлових приміщень залишається сім’я дочки служниці. Хоча об’єкт перебуває у віданні заповідника “Замки Тернопілля”, потрапити на замковий двір без дозволу мешканців не можна.

Вхід на територію обмежений
Адреса: Тернопільська область, Теребовлянський район, селище Микулинці, вулиця Галицька

10. Чортківський замок

Руїни колись могутнього замку знаходяться біля підніжжя Вигнанської гори в Чорткові. Побудований він був у 1610 році на місці дерев’яної фортеці і мав вигляд п’ятигранного зміцнення з вежами по кутах, всередині знаходився розкішний палац та господарські споруди. Через невдале стратегічне положення замок неодноразово руйнувався і захоплювався. За довгі роки існування твердиня змінила чимало господарів, в різні часи замком володіли поляки, українці, турки та австрійці. У XIX столітті представники роду Потоцьких намагалися реставрувати споруду, деякий час вона перебувала у власності ордена сестер-кармеліток, але в підсумку так і залишилася незаселеною і занепала. У XX столітті приміщення замку використовувалися як склад. Наразі Чортківський замок є частиною Національного заповідника “Замки Тернопілля”, який зараз займається розчищенням підземель.

Вхід безкоштовний
Адреса: Тернопільська область, місто Чортків, вулиця Замкова

11. Сидорівский замок

Природа підказала магнату Мартину Калиновському (1605–1652) план Сидорівського замку, який виріс на пагорбі близько 1640 р.: річка Суходіл з трьох боків омиває високе плато, а з четвертої сторони зводяться неприступні бастіони. Іронія долі: саме найукріпленіша південно-східна частина повністю зруйнована. Місцеві розказують, що її підірвав наприкінці 1960-х рр. голова колгоспу.

Відносно непогано зберігся оборонний вузол, що розташовувався у північно-західній стороні фортеці. Тут було зведено казематовані укріплення, житлові та господарські будівлі. Колись на стінах форпосту було сім веж. Збереглась західна башта, яка правила за в’їздну, прикрашена кам’яною плитою, на якій вибито латинкою історію замку.

У 1672 року більшу частину Поділля захопила Османська імперія, приєднавши його до свого складу на 27 років. Захоплений був також і Сидорівський замок, який після руйнувань перебував у занедбанні до 1718 р., коли Калиновські взялися за реконструкцію. Але жити в просвітницькому XVIII ст. у вогких фортечних покоях було немодно. З реконструкції нічого не вийшло. Замок вже в ХІХ ст. перетворився на мальовничу руїну. Мальовничість нікуди не ділася і в ХХІ ст. Поруч з воронкою в землі, що окреслює розташування зруйнованої башти, росте висока сосна: сусідній хвойний ліс вислав свого десантника розвідати нову територію.

Калиновські покликали у Сидорів домініканських монахів-обсервантів. Згадкою про ті часи залишився величезний храм (1730). Початковий план цієї споруди розробив талановитий Ян де Вітте, комендант Кам’янецької фортеці. Завдяки плануванню сидорівський костел можна вважати архітектурним унікумом. Туристу важко розібратися, що такого незвичного у вузькому пресбітерії та гострокутній апсиді. Полегшити зрозуміння допоможе факт, що споруда має форму герба Калинова на честь Калиновських. У гордих магнатів виникла ідея збудувати геральдичну святиню: стріла на луку з двома зірками. Геральдичний план костелу давався не відразу, та знайшовся-таки майстер, який зміг виконати ексцентричну захцянку. Видовжена нава храму символізувала стрілу, прямокутний пресбітерій з трикутним гротом  – лук, а вежам будівничі надали в плані вишуканого зірчастого вигляду.

12. Замок у Золотому Потоці – головна садиба роду Потоцьких

Золотопотіцький замок з’явився в епоху, коли Річ Посполита переживала розквіт своєї могутності, але водночас стикалася з постійними загрозами з боку Османської імперії та Кримського ханства.

Наприкінці XVI століття король Сигізмунд III Ваза доручив брацлавському воєводі Стефану Потоцькому та його дружині Марії Амалії Могилянці збудувати кам’яну фортецю для захисту південно-східних рубежів держави. Вони відгукнулися та за свої кошти почали зводити могутню твердиню в успадкованій Потоцьким місцині, що звалася Потік. 

Роботи тривали близько 15 років і вже близько 1615 року фортеця постала на мальовничому пагорбі над пологою долиною невеличкого потоку. Потоцький вирішив ушляхетнити назву поселення і назвав його Золотий Потік (так само почали кликати річку, яка протікає поруч). 

Це був житловий замок, де проживала родина Стефана Потоцького, після смерті якого власником тут був його син Ян Потоцький. Твердиня у Золотому Потоці також була частиною загальної фортифікаційної системи — мережі оборонних споруд на півдні Речі Посполитої, які мали стримувати ворогів та забезпечувати контроль над важливими торговими шляхами Галичини й Поділля. Адже це був нестабільний період, коли татарські набіги та турецька експансія змушували польських магнатів укріплювати свої маєтки на рубежах держави. 

Адреса: Тернопільська обл., Чортківський р-н, смт Золотий Потік, вул. Замкова.

13. Кудринецький замок – Замок Гербуртів, XVIІ століття с. Кудринці, Борщівський район

Фортеця у селі Кудринці, що розкинулось по обидва береги Збруча і поділене між Тернопільською та Хмельницькою областями, стоїть на тернопільському боці. На початку XVIІ століття власники містечка Кудринці – шляхтичі Гербурти взялися за спорудження фортеці. Місцем нового будівництва обрали гору Стрілка, що виступає видовженим хребтом над долиною річки Збруч. Мури заклали міцні – товщиною півтора метра. Замок мав вигляд неправильного чотиригранника з трьома кутовими вежами. Найбільш неприступною була східна стіна, надійно захищена обривистим схилом гори та річкою біля її підніжжя. У більшій квадратній башті була вʼїзна брама. Великі розміри та форми вежі були максимально пристосовані до ведення фронтального й флангового вогню.

Історичні хронічки свідчать, що влітку 1648 року козацькі загони під керівництвом Максима Кривоноса та повсталі селяни вигнали з фортеці польський гарнізон. Двічі замок захоплювали турки. І хоча турецьке панування у Кудринцях було нетривалим, воно запам’яталося людям. Існує легенда про дух дівчини, яку піддані султана замурували в одній зі стін. Відтоді, йдеться у оповіді, привид нещасної не знаходить спокою і його бліді обриси можна побачити в ясні місячні ночі.

У XVIІІ столітті нові власники твердині – магнати Гуменицькі перебудували частину замку під палац. У ньому розмістили приватний музей із археологічною та нумізматичною колекціями і картинною галереєю. Подільський воєвода Стефан Гуменицький був великим прихильником старовини і любив влаштовувати у замку виставки колекцій золотих, срібних і бронзових прикрас, зброї посуду, знайдених у навколишніх поселеннях. Після його смерті значну частину експонатів було втрачено.

Згодом Кудринці удостоїлися герба графів Козібродських. Вони перетворили замок на справжній музей.

Нині замок знаходиться в напівзруйнованому стані. Найбільших руйнувань він зазнав на початку ХХ століття. Цікаво, що від однієї стіни руїни залишилися у формі тризуба. Нині частково збереглися південна, західна та північна стіни, а також п’ятигранна вежа на висоту трьох ярусів, шестигранна триярусна башта й частина надбрамної вежі. В одній із стін замку видно аркоподібний проріз. Дослідники твердять, що це неглибока хвіртка, яку використовували для несподіваного нападу на ворога. Неглибока западина в землі біля однієї з башт вказує, що тут колись була криниця. Багато ходить легенд про тутешні підземелля, дехто навіть каже, що вони простягнулися аж до Камʼянця-Подільського, а це 25 кілометрів.

Сьогодні до Кудринецького замку приїжджають чимало як українських, так польських і німецьких туристів, аби доторкнутися до історії, до минувшини. Біля Стрілки у видолинку Збруча вони розкладають табір, запрошуючи тутешній фольклорний колектив познайомити їх з місцевими звичаями та піснями. Гора Стрілка, замок, інші природні та рукотворні багатства села – все це багатий матеріал для вивчення історії, народознавства, краєзнавства. Одним словом, для пізнання світу, України.

Координати: 48.6186, 26.3134.